###Александр ЧИЖОВ: «Мариуполь – зона боевых действий» ###

Екс-захисник «Іллічівця» розповів про працевлаштування, перемовини з «Кайратом» і взаємини з Миколою Павловим.

— Олександре, недавно в ЗМІ з'явилася інформація, що ви перебували на оглядинах у «Кайраті», та угоду з алма-атинським клубом так і не підписали. Справді їздили до Казахстану?
— Так, це правда. Але їздив не на оглядини, як це зазначають деякі ЗМІ, а на перемовини. Їхати туди на оглядини навіть не збирався. Було конкретне запрошення, ми приїхали, переговорили, однак дійти згоди не змогли. Щоправда, в мене зараз є інший варіант, отож, сподіваюся, цього разу все складеться успішно.

— Це клуб із України чи закордонний?
— Не хотів би зараз відкривати всі карти. Якщо все буде гаразд, зовсім скоро про мій перехід стане відомо.

— Якщо не секрет, що стало перепоною в підписанні угоди з казахстанським колективом?
— Це та інформація, про яку прийнято не говорити. Є люди, котрі займаються моїм працевлаштуванням, отож усе вирішували вони. Склалося, як склалося, тут уже нічого не вдієш. А про деталі переговорів розповідати не буду.

— У середині минулого сезону ви та ще ціла група футболістів залишили розташування «Іллічівця». Скажіть, у вас був повноцінний контракт із маріупольським клубом чи ви перебували в оренді?
— Справа в тім, що спершу я мав контракт із «Шахтарем», котрий був розрахований ще на півтора року. Однак я його розірвав і підписав трирічну угоду з «Іллічівцем». Однак через війну, а там, повірте, йде справжнісінька війна, а не так зване АТО, я вирішив залишити Маріуполь. Там у футбол грати неможливо, не говорячи вже про тренування. У Маріуполі тривають постійні обстріли, містом ходять озброєні люди, перевіряють документи. Усе це якось тривожно, й грати в таких умовах неможливо.

— Де увесь цей час підтримували форму, адже команду Павлова ви залишили ще на початку вересня?
— Із урахуванням того, що в мене був чинний контракт із «Іллічівцем» і перейти до іншого клубу я не міг, спортивну форму підтримував самостійно. Коли наприкінці минулого року питання щодо припинення контрактних умов із маріупольцями вдалося вирішити, я отримав статус вільного агента й два тижні тренувався в таборі «Чорноморця». Потім поїхав до Полтави, де також займався самостійно. І вже після цього мені зателефонували й запросили до «Кайрату». Ось, власне, так я й тримав себе в тонусі.

— Тобто практично увесь цей час ви перебували в Полтаві?
— Так, у Полтаві мій дім, я там мешкаю.

— У нинішній ситуації вам комфортніше грати в Україні чи за її межами?
— Звісно, я хочу грати вдома, й ніякого бажання кудись переїжджати в мене немає. Але є певні нюанси, скажімо, та ж ситуація в країні, відтак щось стверджувати дуже складно. Окрім того, хочеться й трішки заробити, адже є такі поняття, як «сім'я», «дитина», яких також потрібно за щось годувати. Зрештою, для моєї родини було би краще, щоби я все ж таки залишився в Україні. Якщо ж не вийде працевлаштуватися на Батьківщині, доведеться розглядати й інші варіанти.

— Певне, у вашому віці (Олександру наразі 28 років. — Р. К.) заробіток також відіграє чималу роль? Адже за футбольними мірками ви вже солідна людина, й пограти на серйозному рівні тривалий час навряд чи вдасться...-
— Щиро кажучи, я себе ветераном не вважаю. Як ви правильно підмітили, мені усього 28 років, а зрілими футболістами вважаються ті, кому далеко за тридцять. Щодо зарплатні, то потрібно вже сьогодні думати про завтрашній день, адже спортивна кар'єра недовга.

— Із маріупольцями розсталися мирно чи без конфліктів не обійшлося?
— Зрозумійте правильно, я не хотів йти з «Іллічівця», але залишатися в Маріуполі також не міг. Маріуполь — це зона військових дій, де щодня лунають вибухи та стрілянина. Містом військова техніка курсує...- Як на мене, це ненормально. Ми просили тренера вивезти команду з міста, готові були мешкати в будь-яких умовах, але тільки щоби не базуватися в Маріуполі. У мене є сім'я, батьки, котрі переживають за мене, й подальше перебування в місті було дуже небезпечним.

— Микола Павлов до вашого вчинку поставився з розумінням?
— Начебто з розумінням, але, знову ж таки, в кожного своя думка. Я зателефонував Миколі Петровичу, все йому пояснив. Скажу більше, ніхто із хлопців не хотів залишати команду. Повторюся, але ми просили, щоби керівництво знайшло можливість виїхати. Зрештою, «Іллічівець» залишився в Маріуполі, та кільканадцять гравців з метою безпеки були вимушені виїхати з буремного міста.

— Де ви наразі перебуваєте — в Україні чи за межами?
— Наразі я в Туреччині.

Роман КИРІЄНКО, Український футбол