###Немтінов: "В Іллічівці та збірній відкрив для себе багато нового" ###
Нинішній сезон Євген Немтінов розпочинав у складі першолігової Буковини. Команда-аутсайдер без достатнього фінансування тільки те й робила, що програвала, а майбутнє виглядало безпросвітним. Однак взимку доля посміхнулася молодому напівоборонцеві – пройшовши збори з Іллічівцем, він здійснив свою мрію й засвітився на прем'єр-ліговому рівні. А далі був і дебют у складі збірної. І Чернівці отримали привід гордитися своїм земляком.
У вчорашньому матчі проти Чайки Немтінов відкрив рахунок, та й взагалі запам'ятався активністю та старанністю. Після зустрічі ми поцікавилися у Євгена його враженнями від спарингу та сподіваннями щодо травневих пригод збірної.
У Маріуполі живемо й працюємо під звуки канонади
– Євгене, ти не дебютант збірної, але все-таки її новачок. З яким настроєм прибув на збори?
– Звісно, тільки з найкращим. Хоча Олександр Васильович Петраков вперше викликав мене уже цього року, але тут чудовий колектив, мене гарно прийняли. Тож я стараюся думати лише про гру, щоб проявити себе у збірній.
– Знаючи тебе ще по першій лізі, звернув увагу, що за збірну ти граєш навіть вільніше, агресивніше, ніж це було у Буковині...-
– Я маю установки від головного тренера на гру й намагаюся її якнайкраще виконати...-
– Ти – лівоногий футболіст, а сьогодні грав справа. На якому фланзі почуваєшся комфортніше?
– Мені, в принципі, без різниці – де тренер поставить, там і буду старатися себе проявити.
– Що скажеш по спарингу із Чайкою? Це команда чемпіонату області, проте чимало проблем для вас створила...-
– Так, дійсно, команда хороша і гралося з нею хоч і важко, але цікаво.
– З зими ти граєш за Іллічівець. Цій команді зараз дуже складно – і в турнірному, і в життєвому плані...-
– Живемо у Маріуполі, під звуки канонади...-
– Батьки не боялися тебе туди відпускати?
– Боялися, звісно...- У мене й дружина жила зі мною в Маріуполі, але зараз довелося їй повертатися. Звісно, що дуже тяжко це все переносити.
Кажуть, що команда маріупольська й надалі буде існувати
– Зрозуміло, що в такій ситуації футбол відходить на задній план, але все ж – у Іллічівця є майбутнє?
– Ми всі на це сподіваємося – кажуть, що команда буде. Зараз чекаємо відповіді від Миколи Петровича Павлова...-
– Його заява про ймовірний відхід якось вплинула на навчально-тренувальний процес, чи у цій ситуації і тренер, і підопічні проявили себе як професіонали?
– Ні-ні, у плані роботи все проходить у штатному режимі.
– Для тебе, напевно, кожен день тренувань та матчів відкриває щось нове. Рідко таке буває, щоб із першої ліги, та ще й із команди-аутсайдера, люди перебиралися у найвищий дивізіон...-
– Так, цього року я відкрив для себе багато нового – і в Іллічівці, і в збірній. Звісно, це дуже корисний досвід – вважаю, що й Микола Петрович, і Олександр Васильович дуже багато дали мені. Сподіваюся й далі прогресувати.
– Хочеться уточнити у тебе, як у першоджерела, одну інсайдерську інформацію. Кажуть, свого часу після одного із матчів Буковини проти Динамо-2 часів Хацкевича до тебе проявляли інтерес кияни...-
– Не можу про це сказати – нічого з цього приводу не знаю...-
– Маєш якісь здогадки з приводу того, як тебе знайшов Іллічівець?
– Навіть і не знаю...- Моїми справами займається агент Вадим Шаблій – це запитання ліпше переадресувати йому.
– До речі, він був на матчі разом із Олексієм Бєликом. Перекинулися кількома словами?
– Ні, не встигли. Ще не спілкувалися.
Чайка – хороший суперник, з яким гралося важко, але цікаво
– Відчувається, що тобою гордяться земляки-буковинці. Наскільки часто дзвонять тобі, підтримують?
– Часто, я вдячний друзям і землякам за підтримку. Сам я також стараюся підтримувати зв'язок з рідною командою і товаришами – передаю привіти, цікавлюся з приводу здоров'я і справ буковинців. Зідзвонююся і з Юрієм Володимировичем Гієм, головним тренером Буковини. Радий його чути, інколи прошу поради з тих чи інших питань.
– Склад збірної України напередодні від'їзду в Нову Зеландію ще не сформований, але, звісно, у кожного вже є якісь свої сподівання й здогадки. Ти розраховуєш на поїздку на чемпіонат світу?
– Однозначно! Мрію поїхати, зіграти там, привезти кубок (посміхається, – прим. Football.ua).
– Уже щось знаєш про суперників? Географічне розмаїття конкурентів нашої збірної змусило багатьох вивчати карту світу...-
– Тренери вводять нас у курс справ. Імена особисто для мене не мають значення – грати треба з будь-яким суперником, незалежно від його статусу. Те, що збірну М'янми, можливо, ніхто не знає, не означає, що це слабка команда. Нова Зеландія теж, кажуть, хороша команда. Ми дивилися уже збірну США – дуже пристойне враження справила своєю грою.
– Поразка від Чайки зіпсувала вам настрій, чи такі осічки в контрольних матчах можуть бути й корисними?
– Ні, й тренери, й гравці все розуміють. Олександр Васильович все нам розповість, ми вивчимо гру, розберемо свої помилки, і все у нас буде добре.
Артур Валерко, Football.ua
Фото Артура Валерка, Football.ua
