НОВОСТИ ФУТБОЛА | СТАТЬИ | ОБЗОРЫ | ВИДЕО | РЕЗУЛЬТАТЫ LIVE | КОНТАКТЫ | КОТИРОВКИ
    

###Сергей ГРИНЬ: «Амплуа сменил из-за дефицита форвардов» ###

Сергей ГРИНЬ: «Амплуа сменил из-за дефицита форвардов»
Його гол забезпечив «Іллічівцю» перемогу над «Зорею», а влучний постріл із «Шахтарем» став прикрасою всієї весняної частини сезону. «УФ» вирішив детальніше познайомити читачів з цим нападником.
— Шукаючи про вас інформацію, майже нічого не знайшла. Не могли би розповісти про себе детальніше.
— Я народився у Волновасі, там навчався до 7 класу. Із тих часів пригадую, мене батьки возили щодня на машині з Волновахи. Треба було йти з двох останніх шкільних уроків. Потім потрапив до «Шахтаря». У Донецьку навчався, допоки не перебрався в Маріуполь.
— Трохи банальне питання: чому вибрали саме футбол, адже росли у час, коли вже були доступні комп'ютери?
— Пам'ятаю, був на вулиці зранку до вечора. А комп'ютер уже років за три з'явився, коли почав футболом займатися.
— У підлітковому віці чимало спокус. Чи були моменти, коли піддавалися ним і не відвідували заняття?
— Жодного разу не було такого, щоби пропускав тренування. У нас у команді зібрані професіонали, й кожен знає, коли можна погуляти, а коли потрібно готуватися до тренувань та ігор.
— Наскільки тяжким для вас став перехід із дитячого футболу до дорослого?
— Усе якось плавно відбулося. Різниця, можливо, відчувалася в тому, що в дитинстві можна було взяти м'яча, обіграти всіх і забити гол, а зараз уже потрібно більше думати, більше діяти комбінаційно. Адже це наша робота, у футболістів є сім'ї, тож потрібно старатися не помилятися, всім потрібно годувати дітей.
— Можливо, з вами в юнацькій команді грали хлопці, які виглядали яскравіше, але так і не змогли заграти в прем'єр-лізі?
— Було багато хлопців, на яких покладалися надії, а зараз навіть не знаю, де вони.
— Упродовж кількох останніх років ви виступали за різні юнацькі команди України. Можете розказати, з якими відчуттями вперше прибули в збірну?
— Це була моя дитяча мрія. Коли вперше потрапив у юнацьку збірну, був дуже радий. Допомагало й те, що з багатьма хлопцями раніше перетинався. Тепер ставлю перед собою нову мету — пробитися в голов­-ну команду країни.
— Наскільки відрізняються навантаження в збірній від фізичних вправ у Миколи Павлова?
— Дуже різняться. У збірній працюють спокійніше, нема великих навантажень. Там у тренерів зовсім інша філософія.
— Хто в «Іллічівці» зараз лідер? Адже багато хлопців трохи старше 20 років?
— Мабуть, наш капітан — Сергій Яворський.
— Футболісти — досить забобонні люди. Чи є у вас якісь прикмети?
— Знаю багато подібних прик­-ладів, але в мене такого абсолютно немає, бо я не забобонний. Не маю ніяких заморочок перед грою: не голитися чи ще щось.
— Як проводите вільний час у Маріуполі?
— По-різному. Буває, батьки приїжджають, із ними завжди приємно побути. А з друзями в кіно ходимо, в боулінг граємо.
— Більшу частину зустрічей цього сезону «Іллічівець» провів на полі дніпропетровського стадіону «Метеор», газон якого критикують практично всі ваші суперники. Самим маріупольцям таке поле не заважає?
— Безумовно, заважає. Це стосується останніх ігор, що ми там провели. У першому колі там було хороше поле. Та після зими газон дуже зіпсувався.
— Тривожна обстановка в місті та околицях позначається на психологічному стані команди?
— Звісно, обстановка в місті всіх гравців тримає в постійному напруженні. Ось недавно знову стріляли. Хоча вже й звикли до цього, але все одно немає спокою.
— Упродовж чемпіонату ви змінили амплуа. У першому колі тренерський штаб використовував вас як правого півзахисника, а зараз — на вістрі атаки. Із чим це пов'язано?
— Із тим, що в команді дефіцит центральних нападників. Були травмовані Мандзюк і Ілюк, Кулач пішов, і так сталося, що не було нападників, і Микола Петрович мене поставив. Іще в молодіжній команді «Шахтаря» я кілька разів грав нападником, отож ця позиція для мене не нова.
— Будь-яка футбольна команда — це джерело якихось розіграшів. Можете наостанок поділитися одним із кумедних випадків із життя «Іллічівця»?
— Був випадок: підійшов один із старожилів і каже: «Тебе до головного тренера викликають», а інші підхопили: «Так-так, тебе шукали». Приходжу, відчиняю двері, й пот­-рапляю в незручну ситуацію. Але це добрий розіграш, і зла ні на кого не тримаю.
Top.Mail.Ru Яндекс.Метрика



Топ клубов мира


Топ игроков


Лучшие сборные

© Неофициальный сайт украинского одноименного клуба из города Мариуполь - при публикации на вашем сайте наших материалов прямая ссылка обязательна!